Кафа, інструктор з тактичної медицини: «Було страшно бачити людей, які перебуваючи на передовій не мали уявлення про те, що знаходиться у них в аптечці і як це використовувати». Зараз стало відомо, що в тих підрозділах з якими нам довелося попрацювати, за минулий час було двоє 300-х. Завдяки не тільки долі, а й вчасно наданій допомозі, з ними все гаразд.
Про перший випадок ми знаємо тільки те, що внаслідок роботи снайпера, один з бійців отримав поранення в груди. Постраждалого оглянули згідно з протоколом, який давався на тренуваннях, і надали йому допомогу, необхідну при таких травмах. Дорогоцінний час не було витрачено даремно, і боєць уже знову в строю.
Другий випадок стався під час виконання багатоетапного завдання — коли бійці переміщувалися з одного об’єкта на інший. Нам вдалося поговорити з Олексієм Безручко — головним сержантом взводу 74 розвідувального батальону та людиною, яка не тільки спостерігала цю подію на власні очі, а і була тим самим пораненим: «Я був за кермом, і раптом відчув як під нами щось рвонуло. Болю не було, але я зрозумів, що з ногою щось не те. Провів по ній рукою — волога. Першим бажанням було зупинитися і подивитися що сталося, але звичайно, я цього робити не став. Дав по газам і попросив бойового товариша приготувати джгут, який він мені туго наклав по приїзду — «з усією пролетарською ненавистю».
Вже потім застряглі осколки були зайдені в сидіннях і по корпусу машини. У інших бійців нашого підрозділу — в бронежилетах і касках».
До медсанчастини Олексій потрапив через годину після події: «Там мені простерилізували рану, наклали пов’язку і відпустили джгут. Від джгута, скажу я вам, біль був нестерпний, але жити хотілося більше. А от біль від поранення я відчув тільки в госпіталі».
Носа головний сержант взводу не вішає: «Немає худа без добра — головне, що сім’ю побачив. Але час назад — там багато роботи. Та й за своїми вже скучив».
Прес-служба ЦСпТП «Білий Вовк»